Питання авторського права при розробці й експлуатації геоінформаційних систем і продуктів

програми у виді завантажувального модуля.

Стосовно до авторських прав на інтелектуальну власність при виконанні НИР модно констатувати їхнє кричуще порушення при оформленні звітів. Так, хоча навіть ДСТ вимагає вказівки в списку виконавців конкретного внеску кожного з учасників НИР, у більшості звітів по НИР така інформація отсутствует. Така ситуація викликана насамперед небажанням керівників НИР визнавати права на інтелектуальну власність тих, хто дійсно працює, прагненням привласнити чужу інтелектуальну власність і прагненням уключити до списку виконавців тих, хто нічого не робить для підвищення вартості робіт. Особливо цим грішать Вузы.

У вітчизняному законодавстві не зовсім чітко відбите авторське право на такий об'єкт інтелектуальної власності, як технологія. Тому скористаємося трактуванням цього питання відповідно до положень ВОІВ (International Bureau оf WIPO. Elements of Industrial Рrореrtу. WІРО/ІР/АР/85/7., § 3-15.) Технологія чи технологічне рішення в рамках інтелектуальної власності визначається як систематичне знання про процес виробництва продукту, наданні послуги і т.д., незалежно від того, чи відбите це знання у винаході, корисній моделі, промисловому зразку, сорті продукту, у технічній інформації, закріпленої документально і т.п. У цьому визначенні технологія характеризується як знання, але не будь-яке, а систематичне, котре може бути передане і котре може бути застосоване для дозволу проблем людської діяльності. Дане визначення технології базується на виділенні трьох критеріїв знання:

1. Знання повинне бути систематичним, тобто організованим так, щоб забезпечити рішення проблеми.

2. Знання повинне бути деяким чином зафіксовано письмово або усно, і воно повинно бути розкритим чи здатної бути розкритим і, отже, переданим чи здатним бути переданим тим чи іншом способом від однієї людини до іншої.

3. Знання повинне бути орієнтоване на використання в конкретній області: керуванні, промисловості, геоінформатиці і т.п.

У зазначеному змісті це може бути знання, використовуване для виробництва продукту, такого, наприклад, як топографічна карта, чи знання для збору даних для одержання цифрової моделі рельєфу місцевості. Знання необхідне при здійсненні якого-небудь процесу, наприклад процесу відбраковування грубих помилкових чи вимірів інтелектуального аналізу, що будуть потрібні для інтеграції різноманітної інформації в єдину модель, необхідну при побудові карти. Таке систематичне знання потрібно при дистанційному дослідженні природних ресурсів, при вивченні природних явищ, при моніторингу навколишнього середовища, наприклад, при оцінці забруднення повітря. Вихідний модуль програми для ЕОМ являє собою систематизоване знання, отже є самостійним об'єктом авторського права на рівні технології. Крім того, вихідний модуль являє собою авторську реалізацію ідеї і може нести елементи новизни в частині способу реалізації процесу обробки навіть відомої ідеї чи алгоритму. Це ще більш підкреслює значення вихідного модуля як об'єкта інтелектуальної власності. Таким чином, програміст, що створює оригінальний алгоритм рішення відомої чи нової задачі, є творцем інтелектуальної власності і, отже, співавтором усього технологічного процесу обробки даних. Крім того, це не позбавляє його права самостійно опублікувати статті про особливості реалізації алгоритму, що внесені особисто їм. Перед тим, як програміст приступить до написання самої програми, повинне бути сформульоване завдання на її розробку, тобто визначені логічні кроки, що складуть основу програми (алгоритм). Визначення завдання й алгоритму, однак, не вважається частиною програми, але може попадати під поняття технології, тобто як систематичне знання, що може бути передане і котре може бути застосоване для людської діяльності. Тут слід зазначити істотне розходження між алгоритмом і завданням на програмування. Формалізований алгоритм завжди являє собою систематизоване знання, яке можна використовувати і передавати. Алгоритм може бути відомим чи новим. Форма реалізації алгоритму може бути новою незалежно від того відомий це алгоритм чи ні. Таким чином, реалізація алгоритму в переважній більшості випадків є інтелектуальною власністю. Завдання на програмування може складатися із сукупності вимог, тобто являти собою